5 грудня Україна та світ відзначають Міжнародний день волонтера.
Волонтерство закладено в генетичному коді українців. Багата традиціями культура нашого народу завжди давала настанови щодо способу життя в українському суспільстві, звичаї ставали законами, якими люди керувались щодня. Одним з них було побратимство — духовне споріднення та взаємодопомога, що забезпечувало допомогу у скрутну годину.
Свято було засновано ще у 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. В сучасній Україні волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів.
Вважається, що волонтерський рух бере початок у 20-х роках XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був реалізований перший волонтерський проєкт за участю німецької та французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в місцях найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Пізніше цю естафету підхопила Індія і рух поширився світом. У 1987 році у світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початок ХХІ століття — понад 100 мільйонів.
Найбільш потужний сплеск українського волонтерства відбувся у 2014 році, коли путнська Росія ровязала проти нас так звану гібридну війну. Люди жертвували усім: часом, грішми, часто здоров’ям і життям. Волонтери добровольцями йшли на фронт, збирали допомогу, везли на передову все, що могли, починаючи зі шкарпеток і закінчуючи тепловізорами, приймали біженців, здавали кров пораненим, знаходили потрібні ліки, плели маскувальні сітки й готували вареники та борщові набори.
З метою ознайомлення вихованців закладу з поняттям “волонтер”, особливостями волонтерської діяльності, сприяння формуванню мотивації до добродійності; виховування загальнолюдських чеснот у 7 класі класним керівником Подою Юлією Анатоліївною та вихователем Лисенок Оксаною Володимирівною було проведено виховний захід “Волонтери: сила небайдужих”.
